Городница - волостное местечко в Новоград-Волынском уезде Волынской губернии.

Николай Иванович Теодорович
Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии.
Новоград-Волынский уезд
174. м. Городница (при p. Случи) волости Городницкой, на транспортной дороге из Новоград-Волынска в г. Пинск (Мин. губ.), от г. Житомира 150 верст, от Новоград-Волынска 40 вер., от ближайшей почтовой ст. Корец 25 вер., от ж.-дор ст. Славута 70 вер., от ближайших приходов с. Сторожева 8 вер., от с Курчиц – 12 вёрст.
   Местечко Городница – под именем местечка – упоминается в акте от 1685 года 8 октября в свидетельстве, выданном соседями дворянину Александру Вержбовскому о том, что в его отсутствии казацкий полковник Макуха вместе с полком своим, опустошил имение его м. Городницу, собрав в нём большой провиант (Архив, ч. 3, т. 2, стр. 120). М. Городница некогда входила в состав владений князей Корецких. В 1651 году, когда род кн. Корецких угас, все владения их перешли к князьям Чарторыйским; затем Городница досталась князьям Любомирским. В 1856 году продана с окрестностями Вацлаву Руликовскому, а ныне она принадлежит Боссе. По местному преданию, Городница была некогда большим городом, опустошённым и сожжённым каким-то казаком, который пришёл сюда из-за Случи. Над Случею, на большой горе, был некогда замок: теперь выкапывают фундамент и обломки карнизов. Говорят, что с вершины этого замка можно было видеть замок Габковский, отстоящий от Городницы в 25 вёрстах. В лесах её, равно как и в соседних сёлах, находят множество азалии жёлтой (Аzalea ponticа – каменный куст, особого рода растение), которая могла быть принесена сюда только татарами из Крыма. На юг от местечка идёт дорога (от Пищева до Олевска), называемая «правый шляк», построенная татарами; убегавший от них народ, как говорят, провёл однажды святую Пасху в неприступных болотах, ныне осушенных около с. Шоны, и в память этого назвал это место – «Свята Лоза». В 1873 году на левом берегу Случи, между деревнями Малой и Большой Анастасевками, оторвался кусок земли, в которой найдено несколько штук серебряных римских монет величиною с нашу 20-копеечную серебряную монету, с изображением и надписью Германика, сына Друза, в 16 году по Рождестве Христовом в царствование Тиверия Кесария, который приказал выбить эту монету в память победы Германика над Паннонцами и Далматами. Монеты эти отосланы Вацл. Гуликовским в Московский музей.
   Приход 5-го кл. Церковь во имя святого великомученика Георгия Победоносца. Построена в 1774 г. на средства прихожан, а в 1862 и 1881 гг. – обновлена. Деревянная, крыта жестью, с такою же колокольнею, крепка. Копии метрических книг и исповедные ведомости существуют с 1820 года. Земли: усадебной 3 десятины, пахотной 20 дес. 2,390 саж., сенокосной 10 дес. 294 саж. и под кустарн. 3 дес. – всего 43 дес. 274 саж. Причт: 1 священник с жалованьем 300 p., псаломщик – 50 p., пономарь – 38 р. и просф. – 16 р. Причтовые дома и хоз. постройки новы и хороши. Одноклассное народное училище Министерства народного просвежения существует с 1883 г. (учеников – 45 чел.). Крупный землевладелец – помещик Боссе. Имеются фабрика фарфорофаянсовая, три смоляных завода и один стеклянный. Есть волостное правление. Базары бывают в осенние воскр. дни. Деревни прихода: Лучицы 3 вер., Дубники 10 верст и Березинки в 20 вёрстах. Дворов – 311¼, прихожан – 2,396 душ обоего пола; р.-католиков 280 душ об. пола, евреев 929 душ об. пола. Священник – Алексей Феодорович Новоселецкий (с 1884 г.) и псаломщик – Иаков Иванович Баторевич (с 1842 г.).

Проф. Олександер Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся
ГОРОДНИЦЯ, м-ко, Звягельський повіт, над р. Случчю, 35 км. від Звягеля. В кінці 19 ст. було там 233 дом. і 2,179 жит., волосне управління, церква з 1774 р. дерев'яна на місці старої, школа одноклясова від 1883 р. Історія Г. тісно зв'язана з м. Корцем тому, що входила в склад маєтків кн. Корецьких. В 1828 р. кн. Король Корецький на той час волинський каштелян платив від Г. за 20 дим., 10 вулич., 10 убогих хат., 4 ремісників і 1 попа. Городницька волость обіймала понад 7 квадратних миль — 16,470 дес. і від 1685 р. була в оренді і пізніше власність Руліковських, Боссо і в 19 ст. належала до Гіжицьких. В 1651 р. рід кн. Корецьких вигас і волость перейшла до кн. Чарторийських, а Городницю отримує Любомирський, а від нього Руліковський. З назв урочищ можна довідатися, що Городниця було старою і досить великою оселею, про що свідчать старі назви: Крамниці, Каплиця, Дворище, Церква і т.п. Як переказують, старе місто Городниця було знищене пожаром під час воєн 17 ст. Був там над р. Случ чю мурований замок на високій горі, довкола оточений водою. В околицях Городниці росте багато азалій (Aza lea Pontica). За легендою, під час татарських нападів жителі переховувалися в ур. „Свята Лоза". Багато жителів в кінці і на початку 20 ст. працювали в фабриках і на бендючках (місцях, де сплавляли дерево). В м-ку є церква, на високій горі над р. Случчю, фабрика фарфорових виробів, камінного посуду. По пожежі корецької фарфорної фабрики в 19 ст., городницькі вироби знайшли собі збут не тільки на місцевих ринках, але у Франції і Чехії. На цій фабриці працювало 350 робітників, а річний дохід з проданого товару становив 150,000 рублів. Фабрика ця була уряджена на взірець заграничних і було там 2 фарфорові печі і 5 фаянсових. Відповідну глину до фаянсо вих виробів видобували в Городниці, а фарфоровий при возили з села Домбрівки. При самій річці Случі був млин до перемолу керамічних матеріялів і другий млин в с Перевезні, де до 1865 р. була також залізна фабрика, що працювала на залізній руді найкращого на Волині сорту. На річці Случі було п'ять портів (бендюг): Крутаха, Чай ка, Лучиці, Свята лоза, П'явки, Шописька, через які сплавляли дерево вартості кілька мільйонів і де було затруднено тисяча робітників, які з Городиці платили з „плисам" аж до Гданська і Крулевця. Крім того була там скляна гута (фабрика) в селі Кривалю, над річкою Кривалем, а також великі смолярні і виріб терпентини (ски пидару), в ур. Гниле була цегельня. Ще у 19 ст. городницькі ліси були багаті в такі звірята як лосі, кози, глушці, тетереви, вовки, рисі, а навіть ведмеді. З них лосі, звичайно, трималися на величезному болоті (1,600 дес.) „Гало". Верства торфу в деяких околи цях сягає від 2 до 4 м. грубини. В урочищах „Три копці" і „Ілуга" знаходився тоді смерековий ліс, що займав більше як 1,000 дес. В 1873 р. на лівому березі р. Случі між селами Велика і Мала Анастасіївка в обсунутому березі р. Случі знайдено кількадесят римських монет (срібних) з написом: Германіка сина Друздса, 6 років н.е. за володіння Гиберія. Монети ці відомий вчений і дослідник історії Волині Руліковський передав до музею у Москві. В лісі було 9 курганів. За переписом 1911 р. в м-ку Городниці було: 1,267 жит., волосне правління, міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, 2-клясова школа, земська лічниця, акушерка, аптека, 31 крамниця, горілчана крамниця, 2 лікарні, водяний млин (30,000 пуд. річн. прод.), 2 ресторани, фабрика фарфорових виробів (178,000 річн. продукції) і 8 ярмарків річно. До великої земельної власності С. Гіжицького належало 17,000 дес.

Архівні документи з історії села:

Державний архів Житомирської області (ДАЖО)

Метричні книги церкви св. Георгія м. Городниця Городницької волості
Парафія: сс. Березники, Дубники, Лучичі
Народження, шлюб, смерть: 1796–1797 (Фонд 1 Опис 75 Справи 1, 2); 1800–1802 (Фонд 1 Опис 75 Справи 4–6); 1804–1807 (Фонд 1 Опис 75 Справи 8, 12, 14, 15); 1809–1814 (Фонд 1 Опис 75 Справи 18, 20, 22, 23, 25, 27); 1816–1832 (Фонд 1 Опис 75 Справи 28, 30, 31, 35, 33, 34, 37–39, 41, 43–49); 1834–1835 (Фонд 1 Опис 75 Справи 50, 51); 1837–1839 (Фонд 1 Опис 75 Справи 55, 57, 60); 1841–1844 (Фонд 1 Опис 75 Справи 63, 65, 67, 70); 1846–1850 (Фонд 1 Опис 75 Справи 74, 76, 78, 81, 83); 1852–1857 (Фонд 1 Опис 75 Справи 88, 91, 92, 98, 99, 101); 1859–1868 (Фонд 1 Опис 75 Справи 105, 109, 111, 114, 116, 120, 124, 127, 129, 136); 1869–1888 (Фонд 1 Опис 77 Справи 2, 8, 10, 16, 23, 25, 31, 36, 156, 160, 164, 168, 173, 180, 186, 192, 198, 427, 436, 443); 1890–1914 (Фонд 1 Опис 77 Справи 458, 465, 473, 481, 489, 497, 1313, 1327, 1345, 1356, 1371, 1385, 1401, 1414, 1425, 1436, 1446, 1459, 1470, 1483, 1494, 1506, 1517, 1530, 1542)
Смерть: 1889 (Фонд 1 Опис 77 Справа 451)
Церковні примірники: 1791–1795 (смерть) (Фонд 1 Опис 83 Справа 2)