Свитязь (укр. Світязь) - село в Шацкой волости Владимир-Волынского уезда Волынской губернии (1906 г.), село в Шацкой селищной территориальной громаде Ковельского района Волынской области.

Проф. Олександер Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся
СВИТЯЗЬ або СВИТЯЖ, село, Володимирський пов., Пульменська вол., біля 100 км. від м. Володимира. Село над озером тієї ж назви. В кінці 19 ст. було там 400 домів і 2,041 жителів, дерев’яна церква (тепер мурована), одноклясова школа. Село розляглося на півд.-східньому сухому, піскуватому березі озера. Населення, крім рільництва, займається рибальством. На південь від села мале озеро під назвою Линове, а за ним урочище „Турове болото”. Село колись належало до города Любомля, а в 14 ст. знайшлося в складі сіл, прилучених польським королем Казимиром до т.зв. Ратенського Клина і увійшло в склад королівщини. В 16 ст. належало до Холмської землі. В 1863 р. сконфісковане. За переписом 1911 р. велика власність в селі Свитязь 2,772 дес. належала до Софії Драгомирової. На грунтах села в кінці 19 ст. знайдено денари римського цісаря Марка Аврелія.
СВИТЯЗЬ або СВИТАЖ, озеро, у Володимирському пов., Пульменської волост. Є то найбільше озеро з групи волинсько-поліських озер. Назву свою завдячує піскуватим твердим берегам, які на Поліссі звуться „Пульмами”. Це величезне озеро має 9,2 км. довжини і 4,6 км. ширини. Глибина досягає 22 метр., середня глибінь 11 метр. Дно озера піскувате, береги лагідні. Разом з озерами Пульменським, Люцимиром і Чорним є вузькі пересмики, через які проходить старий тракт з Володави до Шицька і Кримна і шоса Володава-Любомель. На північ від цієї групи великих озер розкинуті менші озера як: Лука, Перемуть, Островське, які відзначаються грізними берегами. По середині Свитяжського озера є острів, зарослий лісом. Часті полови винищили значно рибостан озера Свитязь.

Архівні документи з історії села:

Державний архів Житомирської області (ДАЖО)

Фонд 1 Опис 74 Справа 406 (О-Я)
Сповідальні відомості Володимир–Волинський повіт 1912 (1911) роки
с. Світязь (церква Св. Апостолів Петра і Павла) арк. 558-586